Сторінка фізінструктора

  Фізкультурно - оздоровчу роботу з малюками проводить Ярмошенко Олена Іванівна

 

Здоровя дитини – багатство родини!

Здоровя народу – багатство країни!

Творчий звіт педагога

Інструктор з фізкультури: Ярмошенко О.І

      Здоров’я – найважливіша цінність не лише окремої людини, а й загалом усього суспільства. Щоб людина мала змогу піклуватися про своє здоров’я, про розвиток, вона повинна свідомо ставитися до життя як найважливішого дарунку природи. Тому формувати культуру здоров’я особистості, прищеплювати розуміння пріоритету здорового способу життя, надавати грунтовні знання про основи здоров’я потрібно дітям з раннього віку, щоб знання, вміння та навички перейшли у звичні, необхідні потреби.

     Діти постійно перебувають у русі, вони – непосидьки. Саме ця непосидючість, прагнення рухатись допомагають малечі пізнавати навколишній світ. Тож фізична активність є запорукою повноцінного розумового, морального та творчого розвитку дитини. Саме тому основною метою моєї педагогічної діяльності стало формування в дошкільників свідомого ставлення до здорового способу життя як основи усіх подальших успіхів у формуванні особистості дитини.

     Для реалізації завдань формування у дітей здорового способу життя в нашому дошкільному навчальному закладі створено розвивальне середовище, мета якого: створення необхідних умов для ефективного проведення різноманітних фізкультурних заходів з достатньою кількістю фізкультурно-ігрового інвентаря, наочним матеріалом для імітації рухів, цікавими спортивними іграшками. Задля підвищення інтересу дітей до фізичної культури, стимулювання різноманітної рухової активності, мною було виготовлено і успішно використовується нестандартне фізкультурне обладнання, яке заохочує малят випробовувати свої сили, викликає позитивні емоції.

     Я вважаю, що важливою педагогічною умовою, яка сприяє активності дітей і оптимізує руховий режим в дошкільному закладі, є розвиток інтересу дітей до систематичних занять фізичними вправами. Охоче і старанно дитина робить те, що становить для неї інтерес. Імовірність позитивного результату автоматично знижується там, де має місце навязливе спонукання, навіть якщо воно у формі розумних вказівок. Про це я постійно пам’ятаю під час організації роботи з фізичного виховання, бо йдеться не тільки про успішне формування рухових навичок і вмінь, а й про здоров’я і гармонійний розвиток дітей.

     Для повноцінного розв’язання оздоровчих, освітніх та виховних завдань я застосовую комплексне використання як традиційних, так і нетрадиційних організаційних форм і методів фізичного виховання. Основою системи фізичного виховання в дошкільному навчальному закладі залишається руховий режим, а ефективною формою його є фізкультурні заняття.

     Зміст і тематику фізкультурних занять я підбираю з урахуванням принципів інтеграції різноманітних видів рухової та пізнавальної діяльності. Конспекти занять розробляю для кожної вікової групи окремо. Щоб активізувати своїх підопічних, стимулювати їхнє зацікавлення фізкультурою, я, окрім наочного показу та пояснення, використовую художнє слово, бесіди, ігрові прийоми, проблемні ситуації, заохочую самостійно вправлятися, вдаючись до методу спроб і помилок.

     Враховуючи те, що емоції є основою розвитку дитини, я постійно дбаю про позитивний настрій вихованців на заняттях з фізичної культури. Вирішувати це завдання мені дозволяє музичний супровід рухів дітей, долучення елементів танцювальних вправ, аеробіки, використання мімічних рухів, дихальних вправ, психогімнастики,  організація та проведення нестандартних занять: диференційованих (для дівчат і хлопців окремо), домінантних (з перевагою ігор і вправ спортивного характеру), ігрових і сюжетно-ігрових («В гостях у клоуна», «Козацькі забави», «Космонавти» тощо), комбінованих і комплексних.

     Використовую також і різні способи організації дітей на занятті: фронтальний, груповий, потоковий, індивідуальний, а також спосіб колового тренування. Для заповнення пауз, які виникають під час виконання деяких рухів (лазіння по гімнастичній стінці, канату, повзання по лаві тощо), пропоную дітям, котрі чекають своєї черги, додаткові вправи. Вони мають бути простими і знайомими дітям. Це вправи на розвиток рівноваги («Ластівка», присідання на носках, відведення ноги в сторону тощо), на відчуття правильної постави (зведення і розведення лопаток, присідання біля стіни), вправи для профілактики плоскоступневості (підгинання пальців ніг, ходьба на зовнішній стороні стопи, на пятах), пальчикова гімнастика, дихальні вправи і т.д.

     Особливу увагу у своїй роботі приділяю організації фізкультурно-оздоровчих заходів на прогулянці. Це фізкультурні комплекси, оздоровчий біг, рухливі ігри, самостійна рухова діяльність, міні-туристичні походи.

     Позитивно впливає на здоров’я та фізичний розвиток дошкільнят ранкова гімнастика. Вона є одним із найважливіших компонентів рухового режиму, її організацію я завжди спрямовую на підняття  емоційного і м’язового тонусу дітей.

     Щоденне виконання ранкової гімнастики під керівництвом дорослого сприяє прояву певних вольових зусиль, мобілізує  й організовує дитину, приводить її організм у відповідний стан, сприяє прищепленню необхідних гігієнічних навичок, привчає до регулярних занять фізичною культурою.

      При доборі вправ у комплекс ранкової гімнастики керуюся такими правилами:

·        вправи повинні бути простими  та доступними  для дітей, відповідати будові й функціям їхнього рухового апарата, не вимагати  великої затрати нервової і м’язової енергії. доцільно включати біг, ходьбу, стрибки, інші вправи для різних груп м’язів;

·        вправи мають бути різноманітними за видами рухів і охоплювати різні групи великих м’язів (плечового пояса, спини, живота, ніг). Рухи для зміцнення дрібних м’язів (кисті рук, живота, ніг) окремо не виконую, оскільки фізіологічний ефект їх незначний, а пропоную разом  із вправами, що охоплюють великі м’язові групи;

·        вихованцям молодших груп в основному пропоную вправи, в яких вони імітують рухи тварин, птахів, машин. Імітаційні вправи зацікавлюють дошкільнят, викликають у них емоційне піднесення;

·        для урізноманітнення ранкової гімнастики впроваджую, починаючи з молодших груп, вправи з предметами: брязкальцями, прапорцями, кубиками, м’ячами тощо, які сприяють правильному й цілеспрямованому виконанню рухів, а також підвищують інтерес до вправ.

·        для емоційного піднесення та зацікавлення дітей широко використовую сюжетні комплекси загальнорозвиваючих вправ.    

     Комплекси ранкової гімнастики складаю для кожної вікової групи окремо, щоб підібрані вправи і навантаження були оптимальними для кожного вікового періоду. При складанні комплексів загальнорозвиваючих вправ передбачаю реалізацію принципу всебічного впливу цих рухів на удосконалення функцій організму та покращення фізичного розвитку дітей. Спочатку виконую вправи, які зміцнюють м’язи плечового пояса, рук та спини, сприяють розширенню грудної клітки, випрямленню хребта та формуванню правильної постави. Наступні вправи добираю для зміцнення м’язів тулуба та ніг. Якщо дозволяють погодні умови, ранкову зарядку в теплі пори року завжди намагаюся проводити на свіжому повітрі, взимку – у добре провітреному приміщенні. Це підсилює її оздоровчий вплив.

      Плануючи роботу по вихованню в дошкільників здорового способу життя, я широко використовую заняття за системою М. Єфименко, які розвивають рухову та ритмічну творчість, дитячу фантазію, наповнюють дитину яскравими позитивними емоціями, формують швидкість та легкість орієнтування в просторі. Використання ігрового методу на таких заняттях дозволяє мені підвищувати інтерес, довільну увагу дітей, робити процес навчання більш привабливим, радісним, сприяти швидкому засвоєнню учбового матеріалу. Окрім того, ігрові вправи дають мені можливість послабити негативний вплив та прояв таких вікових особливостей дітей як мимовільність усіх психічних процесів, нестійкість уваги, швидку втомлюваність.

     Говорячи про комплексний підхід до організації фізкультурно-оздоровчої роботи хочу окремо зупинитися на «Днях здоров’я», які я організовую і проводжу в ДНЗ раз у квартал. Основне завдання «Дня здоров’я» - формування стійкого інтересу до рухової активності, максимальне використання рухової діяльності дошкільників. В цей день я організовую цікаві ранкові гімнастики за різними методиками та педагогічними технологіями (за Єфименком, за сюжетами казок, з використанням логоритміки тощо), рухливі ігри, естафети, змагання, музично-ритмічні заняття, спортивні свята та розваги, які залучають дошкільнят до здорового способу життя. Спільно з вихователями груп у цей день я також планую пізнавальні заняття з валеології, а в другу половину дня різноманітні вікторини на спортивну тематику, настільні ігри, комплекси загальнорозвиваючих вправ для профілактики порушень опорно-рухового апарату (сколіози, кіфози, s-постава, плоскоступневість), хвороб дихальної та серцево-судинної систем, вправи для зняття втоми очей, масаж та самомасаж.                                          

     В своїй роботі особливу увагу приділяю диханню дітей. Мій практичний досвід переконує, що діти легко оволодівають дихальними оздоровчими комплексами, які сприятливо впливають на загальний стан організму.

     Дихальну гімнастику у дошкільному віці спрямовую на вирішення таких завдань:

·        підвищення загального життєвого тонусу, загартування дитини, протидії  її організму хворобам дихальної системи;

·        розвиток дихальної мускулатури, збільшення рухомості грудної клітки та діафрагми, поліпшення лімфо- та кровообміну в легенях;

·        поліпшення діяльності серцево-судинної системи та кровообігу.

Для реалізації цих завдань впроваджую в роботу дихальну гімнастику за

методикою Стрєльнікової, Бутейка. Для підвищення ефективності дихальних вправ додатково використовую нетрадиційне фізкультурне обладнання (різноманітні вітрячки, чоловічки з пластикових пляшок для видування повітря через трубочку), вводжу елементи надування гумових іграшок, кульок, м’ячів (у заключній частині заняття).

Основою для розвитку обдарованості, креативної спрямованості дитячої  особистості є творча діяльність, оскільки саме в ній виявляються і розвиваються здібності. Реалізувати мету розвитку рухово-творчих здібностей в дошкільному закладі я намагаюся через організацію гурткової роботи. На базі ДНЗ створено постійнодіючий гурток аеробіки «Пластика» для дівчат. Також в нашому садочку проводиться гурток з

танцювально-ритмічної гімнастики за розвивально-оздоровчою технологією «СА-ФІ-ДАНС». Заняття гуртка проводяться два рази на місяць з дітьми старших груп у другу половину дня. В роботі гуртка широко використовую досвід роботи М.Єфименка, за його системою розучую з дітьми різноманітні вправи за технологією «пластик-шоу», ситуативні міні-ігри, акробатичні етюди, . Для задоволення дитячих потреб у свободі дій використовую на гурткових заняттях такі ігри, які дозволяють дітям проявити свої творчі здібності та фантазію. Наприклад, «Подаруй рух» - вигадування рухів одне для одного, «Спробуй зобразити...» - за допомогою рухів зобразити певну трудову діяльність, предмет, тварину тощо, «Море хвилюється...» - завмирання на місці в запропонованих фігурах і т.д.

     Для вивчення стану здоров’я дітей на базі нашого ДНЗ здійснюю моніторинг фізичного розвитку дітей. Оцінка фізичного розвитку дитини відбувається шляхом зіставлення її індивідуальних показників (зріст, вага, окружність голови та грудної клітки) із середніми віковими нормами (стандартами).

Головним пріоритетом у практиці роботи нашого дошкільного закладу є співпраця з родинами вихованців. Особливу увагу приділяю взаємодії  ДНЗ та родини з питань формування здорового способу життя та укріплення здоров’я дошкільників. З метою пропаганди здорового способу життя в родині з батьками вихованців систематично проводжу бесіди та консультації, запрошую на перегляди та залучаю до практичних форм роботи з дітьми по формуванню всебічно розвиненої, здорової особистості. Це дозволяє сформувати у батьків свідоме ставлення до виховання в родині повноцінної, фізично здорової дитини.

 

Традиційними в нашій дошкільній установі стали спортивні свята разом з батьками «Тато, мама, я – спортивна сім’я», у батьківських куточках кожної групи висвітлюється інформація про особливості фізичного та психічного розвитку дітей різного віку, про особливості фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми даної вікової групи.

 

У гурточку спортивному "Са-фі-дансе" ми займаємось - 

сили й спритності ми набираємось!

 

   Здоров’я підростаючого  покоління «золотий  фонд» суспільства, здоровою вважається  гармонійно розвинена  людина, яка добре пристосована до навколишнього середовища, постійно реалізує свої фізичні та розумові здібності, вносить посильний ,  відповідний до її можливостей, вклад до благополуччя суспільства.                                                      

    Виховувати таку особистість можна лише тоді ,коли у кожного члена суспільства будуть сформовані навички здорового способу життя, коли людина з раннього віку навчається контролю за своїм фізичним станом і раціональної поведінки в конкретних умовах життя,виробить усвідомлене негативне ставлення до шкідливих звичок.                                     

      Формувати здоровий спосіб життя людини необхідно з раннього віку, Виховувати це завдання покликані сім’я та дитячі дошкільні заклади .                                                             

   Обираючи гурток з танцювально-ритмічної гімнастики «Sa-fi-dance», який за своїми рисами нагадує сучасний танок, можна зробити  висновок, що рух у ритмі музичного супроводу, виконання імітаційних рухів під музику та віршований коментар, виконання нескладних танців під музику, відтворення в русі ритму мелодії  є для дітей надзвичайно корисним та цікавим. Саме тому я поставила  за мету  ще більше поглибити оздоровчу роботу зі своїми вихованцями шляхом даного підходу, індивідуалізувати її, створити оптимальні умови для різнобічного розвитку кожного.       

Для здійснення цієї мети , я поставила перед собою такі завдання :

Ø формувати щоденну потребу у фізичних вправах, які

допомагають уникнути порушень постави,

плоскостопості, піднімають фізичний тонус ;

Ø задовольняти потребу дошкільнят в щоденній руховій діяльності ; 

Ø формувати фізичні якості, основні рухові вміння та навички;

Ø розширювати знання та вміння дітей про розмаїття фізичних

 і спортивних вправ.

  Оздоровчо-розвивальна програма

по танцювально-ігровій гімнастиці Са-Фі-Данс

 

Завдання програми:

1. Зміцнення здоров’я:

- Сприяти оптимізації росту і розвитку опорно-рухового апарату;

- Формувати правильну поставу;

- Сприяти профілактиці плоскостопості;

- Сприяти розвитку та функціональному вдосконаленню органів дихання, кровообігу, серцево-судинної і нервової систем організму.

2. Удосконалення психомоторних здібностей дітей раннього віку:

- Розвивати м’язову силу, гнучкість, витривалість, швидкісно-силові і координаційні здібності;

- Сприяти розвитку почуття ритму, музичного слуху, уваги, вміння узгоджувати рухи з музикою;

- Формувати навички виразності, граціозності і витонченості танцювальних рухів і танців.

3. Розвиток творчих здібностей:

- Розвивати мислення, уяву, винахідливість і пізнавальну активність, розширювати кругозір;

- Формувати навички самостійного вираження рухів під музику;

- Розвивати лідерство, ініціативу, почуття товариства, взаємодопомоги і працьовитості.

Програма включає такі розділи:

 - ігроритміка;

 - ігрогімнастика;

 - ігротанок;

 - ігропластика;

 - пальчикова гімнастика;

 - ігровий самомасаж;

 - музично-рухливі ігри;

 - ігри-подорожі;

 - музично-творчі ігри;

 - спеціальні завдання.

Всесторонній розвиток людини має свій початок в дошкільному віці. Тому, одне з головних завдань дошкільних установ – правильне фізичне виховання дітей. Міцне здоров'я, отримане в дошкільному віці є фундаментом загального розвитку людини.  Усесвітня Організація Охорони здоров'я проголосила найгуманніше гасло за всю історію існування людства: "Здоров'я кожній людині планети!". При цьому поняття "здоров'я" визначається як фізичне, психічне і соціальне благополуччя людини.

         Украй важливо вірно організувати зайняття фізичною культурою саме в дитинстві, що дозволить організму накопити сили і забезпечить надалі не лише повноцінний фізичний, але і різнобічний розвиток особистості.

Однією з форм роботи по фізичному вихованню дошкільнят в нашому дитячому закладі є робота гуртка з танцювально-ритмічної гімнастики «Веселі пружинки», яка здійснюється за інноваційною технологією

«Са-фі-данс» (автори Ж.Фирильова, Г.Сайкіна).

     Танцювально-ритмічна гімнастика - це фізичні вправи, які підбираються відповідно до музики і виконуються в різному темпі. Як засіб фізичного виховання дітей ритмічна гімнастика широко доступна, оскільки будується на знайомих образних вправах, сюжетних композиціях, які підбираються згідно віку дітей і їх фізичної підготовки. Програма гуртка «Веселі пружинки» розрахована на один навчальний рік. Заняття проводяться по підгрупах з дітьми старшої та середньої  груп. Необхідною умовою реалізації програми є систематичне проведення занять.

Планування роботи за программою представлене в навчально-тематичному плані. Відмітною особливістю цієї програми є тематичне помісячне планування занять.

Програма побудована на загальноприйнятих педагогічних принципах:

- систематичності

- послідовності.

- гуманізації

Для повноцінної фізичної досконалості потрібне дотримання системності, безперервності усього матеріалу і повторення його на подальшому занятті.

Усе заняття будується на основі комфортності, довірливого спілкування з дорослим і однолітками.

Систематичні заняття танцювально-ритмічною гімнастикою :

 - допомагають природному розвитку організму дитини і виховують  потребу піклуватися про своє здоров'я;

 - розвивають опорно-руховий апарат, серцево-судинну систему, поліпшують  фізичну, інтелектуальну працездатність;

зміцнюють поставу і зведення стопи;

 - формують у дошкільнят навички самостійного вираження рухів під музику, розвивають ініціативу, працьовитість, дихальну і нервову системи дітей;

Навчально-тематичний план

- Структура комплексу танцюваль-ритмічної гімнастики для дітей дошкільного віку.

- Послідовність розучування комплексу ритмічної гімнастики.

Для повноцінної роботи гуртка педагогові необхідно:     

 - визначити завдання комплексу;

  - підібрати  вправи, згідно до віку дітей і їх фізичнії підготовки;

 - визначити кількість вправ в кожній частині комплексу, їх дозування;

 - розподілити кількість занять для складання, розучування і відпрацювання   комплексу вправ;

 - підібрати музичний супровід до комплексу ритмічної гімнастики, що відповідає темпу виконання вправ.

Розучування комплексу танцювально-ритмічної гімнастики умовно можна розділити на три етапи.

I етап - підготовчий.

На цьому етапі завдання педагога полягає в тому, щоб створити загальне уявлення про рухи, дати необхідні відомості про характер музики, про способи виконання вправ. На цьому етапі педагог демонструє комплекс повністю під музику перед дітьми.

II етап - основний.

Цей етап припускає осмислене виконання дітьми вправ і розуміння взаємозв'язку музики(темпу, виразності) і рухів. Педагог безперервно спостерігає за виконанням дітьми рухів і виправляє індивідуально з кожною дитиною помилки у виконанні. На цьому етапі діти повинні опанувати основні рухи під музику з урахуванням темпу.

III етап - заключний.

Робота спрямована на вдосконалення рухів з урахуванням динамічних відтінків музики, відробіток виразності рухів. Діти виконують  комплекс самостійно.

При розучуванні комплексу танцювально-ритмічної гімнастики необхідно враховувати наступні вимоги:

 - показ педагогом рухів має бути дзеркальним, чітким, без спотворення ритму;

 - найбільш складні вправи розучуються  поетапно, а прості виконуються спільно з педагогом;

 - при розстановці дітей по залу необхідно, щоб усі діти бачили педагога;

Щоб уникнути неправильного виконання і запам'ятовування вправ дітьми, педагог повинен підказувати і направляти дії дитини, якщо це, звертає увагу дітей на зв'язок нового руху з вивченими раніше.

Формою проведення підсумків  реалізації програми є:

 ∆ Виступ на спортивних святах в дитячому закладі;

∆ Виступ перед батьками на зборах.

∆ Участь в районному та міському конкурсі танцювально-ритмічної гімнастики.

Шановні батьки! З турботою про ваших малюків для вас  висвітлена

корисна інформація від інструктора з фізичної культури!

Як навчити дітей здоровому способу життя

З давніх-давен відоме гасло “Твоє здоров’я – в твоїх руках”, але щоб навчитися берегти здоров’я, треба знати про самих себе, про стан свого організму. Слово “здоров’я” супроводжує дитину від моменту її народження. Ще навіть не знаючи, що воно означає, три-п’ятирічний малюк каже: “Я здоровий, якщо не хворію”.

Формування, збереження й зміцнення здоров’я дітей та дорослих громадян України – одна з актуальних проблем нашого суспільства. Розбудова держави, її подальший розвиток прямо залежить від здороРух і здоров'я

Здоров'я — це стан повного фізичного, духовного і соціального благо­получчя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад. Наукою доведено, що здоров'я людини на 10—15 % залежить від діяльності лікарів і прийому медпрепаратів, на 15—20 % — від генетичних чинників, на 20—25 % — від стану навколишнього середовища і на 50—55 % — від умов і способу життя.

Проблеми руху і здоров'я були не менш актуальними ще в Давній Греції та Римі. Так. грецький філософ Аристотель (IV ст. до н. е.) стверджував: ніщо так не руйнує організм, як фізична бездіяльність. Відомий лікар Гіппократ не лише широко використовував фізичні вправи під час лікування хворих, а й обгрунтував принцип їх застосування: «Гармонія функцій є результа­том правильного відношення суми вправ до здоров'я даного суб'єкта». Давньоримський лікар Галєн у своїй праці «Майстерність повертати здоров'я» писав: «Тисячу і тисячу раз повертав я здоров'я своїм хворим за допомогою вправ»,

Медики усіх часів одностайно застерігали: недостатня рухова активність погіршує, здоров'я, старить людину, наближає її смерть. Сьогодні раціональна організація рухової активності набула особливої актуальності внаслідок пору­шення балансу між спожитою їжею, фізичним навантаженням і відпочинком людини. Ми забули про один з основних припиниш світостворення принцип рівноваги. Адже організм людини чудово збалансований. Кожному з нас потрібна цілком конкретна кіл ь кість різноманітної їжі, рухової активності, сну та відпочинку. Дитина інстинктивно майже безперервно рухається. Активні рухи їй необхідні для розвитку так само, як їжа, повітря і сон. При недостатній руховій активності порушується обмін речовин, погіршуються функції дихання і травлення, виникають застійні явища в органах малого тазу. Все це супроводжується зниженням витривалості, падінням працездатності, суттєво підвищується імовірність серцево-судинних захворювань, з'являється надмірна маса тіла.

Відомий кардіолог А. Мясніков відзначав, що при надмірному нервово-емоційному збудженні рухова активність і фізична робота найбільш сприятливі для нормалізації нервової діяльності. Дослідження психолога Енн Флетчер із Маямського університету свідчать про те, що 10-тижнева про­грама аеробних вправ зменшує депресію, роздратованість і поліпшує імунні реакції. Велика роль фізичної культури у профілактиці злоякісних новоутво­рень. Раціональна рухова активність, перешкоджаючи розвитку цих неба­жаних явиш, стає загальнопрофілактичним засобом. Систематичні заняття аеробними фізичними вправами сприяють підвищенню споживання кисню організмом, збільшують капіляризацію м'язів, поліпшують постачання кисню і цим самим перешкоджають виникненню онкологічних захворювань.

Сьогодні лише незначну кількість дітей можна назвати здоровими. Почасти винні у неправильній поставі, усіляких ортопедичних порушеннях у дітей як батьки, так і дитячий садок. З раннього дитинства ми підкладаємо малечі подушку під голову, і як наслідок — заокруглюється шийно-грудний відділ хребта. А насправді достатньо лише скрученого рушника, який би повторював фізіологічний вигин шиї. Якщо в ранньому віці не проконтролювати розвиток хребта, у школі, ці вигини лише ускладнюватимуться.

    Ми впровадили нову техніку оздоровчої ходьби. На нашу думку, спортивно-оздоровча ходьба набагато ефективніша та корисніша, ніж виснажлива біганина на футбольному полі чи скажімо кроси. Адже з точки зору оптимальності рухів і навантаження ходьба найбільше підходить  людині. Тим паче, що техніку оздоровчої ходьби діти відпрацьовували в ігровій формі.

Найпростіший спосіб оздоровлення - ходьба

Часто профілактико-оздоровчий ефект фізичного тренування пов’язують  з  використанням аеробних вправ помірної інтенсивності, зокрема циклічних (біг, їзда на велосипеді, гребля, ходьба на лижах тощо). Але чому так мало уваги приділяють такому простому, доступному, дешевому й ефективному виду оздоровлення, яким є природний рух — ходьба?

Під час ходьби тренуються м'язи, серцево-судинної і дихальної системи. Це допомагає зняти напруження, заспокоїти нервову систему. Оздоровчий вплив ходьби полягає в підвищенні скорочувальної здатності міокарду, збільшенні діастолічного об'єму серця і венозного повертання крові до серця.

Ходьба як засіб збереження здоров'я була внесена в медичні трактати ще в IV ст. до н. е. Діоклес рекомендував у ті далекі часи здійснювати перед схо­дом сонця прогулянки на відстань 1—2 км. Філософ Сократ ходив пішки по дві-три години щоранку, після чого йшов до школи.  Залежно від темпу ходьби енерговитрати під час неї зростають у 3—12 разів.

Оздоровчого ефекту ходьби можна досягти у будь-якому віці. Головне — ходити правильно. Ще одна вимога — поступовість зростання тренувального

навантаження, що забезпечує пристосування до нього організму. В процесі занять треба насамперед стежити за пульсом. Для початківців пульс у се­редньому повинен не перевищувати 120—130 уд./хв,  для людей середнього віку і практично здорових людей — 130—140 уд./хв. а для молодих — 150— 160 уд./хв. Регулювати темп ходьби і довжину дистанції можна за допомогою так званого «розмовного тесту»: якщо під час ходьби зникає бажання розмов­ляти, потрібно уповільнити темп. Звичайно, діти не зможуть спочатку самі регулювати темп, тому за правильністю ходьби має стежити дорослий.

Дихання повинно бути ритмічним, у такт крокам. Акцент на видих — на кожен четвертий крок, тоді вдих відбувається рефлекторно. Видих потрібно робити акцентовано, щоб у нижніх відділах легень не застоювалося використане повітря. Таким чином процес дихання спрощується. Ходьба принесе найбільшу користь, якщо ви позитивно налаштовані на цю «пра­ву і виконуєте її свідомо. Всі навколо вас кудись ідуть, але ви  не просто йдете, ви тренуєтесь. Ви розправили плечі, трохи підняли голову, крокуєте бадьоро і пружно, відчуваєте задоволення від руху, відзначаєте, що з кож­ним днем ваша хода стає легшою. Якщо ви помітили, що достатньо змінні.ш, займаючись оздоровчою ходьбою, можна братися за спортивно-очдоровчу ходьбу.

Спортивно-оздоровча ходьба

Більш ефективним та естетичним методом є спортивно-оздоровча ходь­ба — своєрідний «місточок» від оздоровчої до спортивної ходьби. Ми от­римали спортивно-оздоровчу ходьбу внаслідок поєднання вимог оздоровчої ходьби (не перевантажуватися) з умовами спортивної (по-перше, опорна нога — пряма від моменту її постановки на опору та проходження моменту так званої вертикалі; по-друге, чергування одноопорного контакту ніг з дво-опорним). Якщо у спортивній ходьбі довжину дистанцій визначено правила­ми змагань (3, 5, 10, 15, 20, ЗО, 50 км), то у спортивно-оздоровчій ходьбі право визначення дистанції залишається за людиною: від 50—100 до... скільки кому заманеться. Довжина дистанції, довжина і частота кроків, місце і час прове­дення занять — індивідуальні, адже основна метаотримати задоволення. а це означає відсутність змагальності. Головне гасло спортивно-оздоровчої ходьби — «Почати тренування в одному стані, а закінчити у кращому!» Отже,  людина, яка займається ходьбою для поліпшення свого психоемоційного та фізіологічного стану, вдосконалює себе день за днем, що певною мірою вже є творчим прогресом.

Що потрібно?

Місце для занять спортивно-оздоровчою ходьбою не обмежується: взимку це коридор завдовжки від 30 м, влітку — стадіон, тротуар, парк, ліс — тобто всюди, де можна ходити взагалі.

Одяг і взуття мають бути зручними та вільними. «Найкраще взуття — його відсутність», — казав видатний німецький гігієніст С. Кнейпп — звичайно, якщо умови (температура та рівність поверхні) дозволяють.

Час — будь-який зручний — залежно від особистого настрою, бажання, можливостей.

Суттєвим чинником ефективності спортивно-оздоровчої ходьби є правиль­на постава і хода взагалі. Будь-яка справа має бути цікавою і давати задово­лення. Але не слід забувати про ортопедичні норми, бо часом трапляється так, що більшість батьків несвідомо формують неправильну поставу і ходу своїй дитині. Якщо в дошкільному віці причиною є капці, то у шкільному додається портфель-ранець і невиправдані навантаження на уроках фізкультури.

Техніка спортивно-оздоровчої ходьби

При спортивно-оздоровчій ходьбі важливе значення має положення голо­ви погляд спрямований удалечінь, обличчя усміхнене.

Головний акцент у техніці спортивно-оздоровчої ходьби — активні рухи руками-плечима   як умова для відповідних амплітудних рухів у поперековому  відділі хребта. Руки – це до 8-10% ваги людини, і слід пам'ятати, що вони  мають працювати не лише на рівні з ногами й навіть суб’єктивно більше. Таким чином досягається полегшення «піднімання»  тулуба  «з ніг», завдяки чому, ноги розвантажуються. Тоді ж виникають умови для вільних рухів тазом.

 Тазостегновий суглоб махової ноги, «виходить» разом із стегном махової ноги вперед. Амплітуда рухів для кожного має бути приємною, зручною. Саме це забезпечує посилений кровообіг у черевній порожнині у хребті.   Завдяки змахам рук і поворотам таза  відбувається струшування хребта від попереку і аж до шийних хребців. А це потужний приплив крові майже до всіх органів.  Завдяки цьому організм оновлюється, у дорослих розпадаються солі, згоряють зайві жири. Систематичне і регулярне тренування з виконанням таких рухів вже з перших разів поліпшує самопочуття і настрій, знімає головний біль, нормалізує артеріальний тиск, лікує проблеми шлунково-кишкового тракту, радикуліти й остеохондрози. Цікаво, що з часом, як свідчення про правиль­ну гармонійну техніку ходьби, приходять рими — людина починає складати вірші, писати музику, пісні.

Траєкторія перенесення кисті вперед дещо коротша за траєкторію кисті, що йде з крайнього переднього положення в крайнє заднє. Ідеальна відмінність між довжиною цих траєкторій — 24 %. Отже, руки весь час «згинаються-розгинаються» в ліктях — м'язи скорочуються-розслаблюються, чим полегшують роботу серцево-судинної системи. Положення передпліч під час їх найбільшого розведення (що відповідає двоопорному положенню ніг) — паралельно до хребта, який має бути абсолютно вертикальним. Кулак передньої руки — десь на рівні підборіддя, лікоть задньої руки — «вилітає» майже на рівень плечового суглоба. Пальці рук стискаються в кулак спереду і розслабляються ззаду. Плечові суглоби повинні пружно «підстрибувати», як м'яч, — саме так відбудеться передача імпульсу сили й енергії руху від рук на тулуб.

Для правильного руху ногами треба уявити між колінами паркан чи якусь площину, що не дає ступням заплітатися, тобто переміщення ступнів відбувається у площинах, паралельних напрямку загального руху. При цьо­му носки ніг не повинні бути паралельні один до одного, а мають трішечки «дивитися» в різні боки. По-перше, це біомеханічне доцільно (забезпечує природні рухи тазом), по-друге, нога візуально сприймається довшою і стрункішою. При збільшенні частоти кроків більш як 130—140 на хвилину відштовхуватися ступнею недоцільно, адже це — втручання в автоматизм руху, руйнування гармонії ходьби. Краще сконцентрувати увагу на активності рук, плечей.

Паралельно подумки звертайте увагу на положення ступень. Коли ступаєте, то ступню треба «забрати на себе», або ж «сховати підошву» так. щоб її не було видно, якби хтось подивився вам услід. Під час «вертикалі», коли махова (зігнута в коліні) нога проходить повз опорну (випрямлену в коліні), підошва має бути паралельною до опори.

Пам'ятайте, що тренування слід починати з розминки, з простих вправ у повільному темпі, поступово збільшуючи амплітуду і темп рухів.

Причинно-наслідкові зв'язки постави, ходи та здоров'я

За даними досліджень, 80—90 % дітей при народженні отримують травматичні впливи на хребет. Проходження по родових шляхах, можливі по­милки акушерки під час прийняття дитини — все це позначається на кістковій системі, і з часом проявляється. Лише 10 % немовлят після мікротравм при народженні мають здорові хребти. Як не дивно, але пес «прямоходяче люд­ство» приречене на різну довжину ніг. За статистикою, 90 % дітей такими й народжуються.

На перший погляд це непомітно, але для скелета — це справжня біда! Таз, зточки зору прямоходіння і сили гравітації Землі, має бути строго симетричним. Та при різній довжині ніг хребет викривляється у крижовій частині в якийсь бік. Що більша різниця у довжині ніг, то більше компенсаторне викривлення в протилежний бік у грудному відділі хребта. Так формується «5 – ти подібний» сколіоз — бічні викривлення хребта, що призводять до тяжких наслідків. Наприклад, у віці 20—25 років можливе виникнення гриж міжхрящевих дисків, які мали б з'являтися лише після 50 років. При викривленні хребта зміщуються внутрішні органи, порушується їхня іннервація, поступово розвиваються захворювання. Отож профілактику потрібно починати змалечку.

Якщо в дитини різна довжина ніг, підкладайте устілки відповідної товщини, щоб вирівнювати тазостегнові суглоби до горизонтального ріння. Батьки мають забезпечити устілки до кожної пари взуття, щоб від них був ефект. При постійному користуванні устілками (до 18—20 років, коли скелет остаточно сформувався) можливе вирівнювання дуг сколіозу, виправлення перекосу та­зостегнових суглобів.

Коли дитина починає ходити, у неї формуються фізіологічні вигини хреб­та: на перед — у шийному та крижовому відділах, та назад — у грудному та крижовому. Ці вигини утворюють унікальну спіралеподібну форму хребта, що здатний витримувати вагу в 18 разів більшу за бетонний стовп такого са­мого діаметра!

Опорно-рухові порушення дитинства можуть прогресувати у школі: невідповідність шкільних меблів індивідуальним особливостям дитини, недоцільні навантаження, незбалансований розклад уроків, несприятливе психологічне тло прискорюють розвиток проблем хребта. При непорушному сидінні протягом уроку (40—45 хв) виникає напруження м'язів шиї, спини, як наслідок — легше виникають запальні процеси. Щоб уникнути цього, дітям треба надавати можливість встати, розім'ятися, порухатися. Наслідком забо­рони побігати, пострибати, покричати, пограти на перерві буде вертлявість  і неслухняність на уроці.  Дитина має рухатися тоді, коли їй необхідно – так інтуїтивно вона здійснює профілактику багатьох захворювань. Малюки мають право набирати кількість своєї фізичної активності будь-якими шляхами. Але краще спрямувати її в корисне річище. Обмеження в русі часто робить з дитини розбишаку-хулігана.  З точки зору здоров’я ідеальна тривалість уроку – 20-30 хв. Та на жаль у нашій системі освіти це не враховується.

Спорт – не для всіх

Людській природі притаманні більшість нидів спорту, бо тривалі повсякденні «перекоси та перегини», перевантаження на різні  функціональні  системи  організму призводять до їх передчасного виходу з ладу. Людина — це своєрідна «біологічна машина», у якої кожна «внутрішня запчастина» має свій термін працездатності. Чи розумно скорочувати ці терміни спеціально? Статистика  свідчить, що більшість професійних спортсменів та артистів ба­лету мають по кілька міжхребцевих гриж і серйозні проблеми з хребтом. Професійно спортом можуть займатися лише 5—6 % абсолютно здорових людей. Це люди без порушень у опорно-руховій та інших системах. Отже, насамперед треба виправити проблеми, про які йдеться, вдосконалити здоров'я, І лише тоді займатися спортом. Дитина не усвідомлює всіх наслідків її «гри у спорт», але батькам знати про це треба, це їхня відповідальність. Навіть танці, особливо професійні, корисні далеко не кожному. Наприклад, під час танцю­вальних обертів, зокрема, перенавантажуються поперечні відростки крижо­вих хребців. Будь-які оберти, згинання, різкі повороти у змагальному темпі не передбачені природою, вони є антифізіологічними, а отже, ризикованими з   точки зору оптимальності рухів і навантаження найприроднішою є ходь­ба. Останні 25—30 років у цивілізованому світі спостерігається справжній бум оздоровчої ходьби. Особливо корисна спортивно-оздоровча ходьба, у якій техніка рухів побудована за законами гармонії, з урахуванням «золотого пере­тину». Розвиваючи гармонію рухів, ми тим самим удосконалюємо розум. Адже рука людини — це, образно кажучи, продовження мозку в просторі. Бо, вибу­дувавши траєкторію руху кінцівок за «золотим перетином» — коефіцієнтом гармонії і краси, — отримаємо так звану «м'язову радість», а відтак, здорові ноги і спину.

Ми всі можемо й мусимо бути здоровими і красивими. Це не складно. Треба частіше сидіти склавши ноги калачиком, або між колінами покласти скручений валиком рушник, попередньо зв'язавши гомілки шарфиком, і так, стоячи чи сидячи з прямими ногами, вчити уроки, дивитися телевізор тощо. Отже, природні рухи людини використовуються для її спортивного та фізич­ного вдосконалення і оздоровлення, що, у свою чергу, приносить насолоду і задоволення, поліпшує як фізичний, так і емоційний стан.в’я населення, від збільшення кількості здорових, міцних, сильних тілом і духом людей. Недаремно нинішній навчальний рік в освітніх закладах був розпочатий Уроком Здоров’я.

У Законі України “Про дошкільну освіту” зазначено, що дошкільний навчальний заклад створює безпечні та нешкідливі умови для розвитку, виховання та навчання дітей; формує в дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки.

Відтак, постає низка питань.

Як ефективніше виконати ці завдання?

З чого почати?

Де дістати необхідну інформацію?

Офіційним джерелом цієї необхідної інформації з проблем організації безпеки життєдіяльності дошкільників є державні документи, науково-педагогічні дослідження, посібники тощо.

Максимальний ефект досягається, якщо навчально-виховна робота ведеться одночасно в трьох напрямках : дитсадок – діти – батьки.

Кожному педагогові відомо, що дитині властива природна потреба в рухах. У руховій діяльності, як самостійній, так і педагогічно керованій, малюк пізнає навколишній світ і самого себе, розвиває своє тіло і пристосовує до умов довкілля. Систематичне проведення різноманітних заходів з фізичної культури забезпечує реалізацію потреби дитини в руховій діяльності.

Навчально-вихована робота в ДНЗ повинна плануватися так, щоб рухова активність посідала одне з актуальних місць у вихованні особистості. Адже м’язовий голод для дитини небезпечніший, ніж кисневий чи харчовий – його важче розпізнати, а отже й усунути.

Перед освітніми закладами стоїть завдання зміцнювати здоров’я дітей. Здорову дитину легше виховувати, вона швидше оволодіває необхідними вміннями та навичками.

Активний руховий режим – один з основних компонентів здорового способу життя і реалізуватися він має з позицій цілісно-системного підходу до виховання дитини в освітньому закладі: врахування своєрідності адаптивних реакцій розумової і фізичної працездатності дітей та системно-структурних закономірностей, що зумовлюють вибір адекватних форм рухового режиму.

Як зазначив К.Д.Ушинський, дитина стомлюється не внаслідок діяльності, а через її одноманітність та однобічність. Малі форми активного відпочинку (фізкультхвилинка, фізкультпауза) допомагають запобігти розумовій втомі.

Систематична, послідовна й творча робота з організації фізкультхвилинок та фізкультпауз забезпечує достатній рівень функціональної діяльності всіх органів та системи організму, їхній загальний бадьорий стан; в майбутньому на фоні досягнутого – бажання вести здоровий образ життя.

Батьків та педагогів передусім хвилює питання, як зміцнити здоров’я дітей. Потік різноманітної інформації та практичних порад надто великий і часто-густо безрезультатний, позаяк, окрім думок, потрібні реальні дії, щоденна праця батьків, вихователів і самих дітей, спрямована на зміцнення здоров’я. Найкраще розпочинати цю роботу з раннього віку, щоб виховати здорову дитину, в якій закладені головні природні інстинкти – самозбереження та продовження роду, збереження довкілля.

Маємо забезпечити дітям здоровий спосіб життя, створити валеологічно та економічно обґрунтовані умови для організації їхньої ігрової, трудової, навчальної та самостійної діяльності.

Ще в дошкільному віці людина засвоює певні знання з гігієни, практичні вміння та навички, які сприяють збереженню, зміцненню та формуванню її здоров’я. Вона знайомиться із загартувальними заходами, вчиться елементарного самоспостереження, самовивчення та самоаналізу самопочуття, щоб визначити стан власного здоров’я, а можливо, і виявити ознаки хвороби.

Щоб дитина знала, що таке здоров’я і що впливає на нього, що для нього корисне, а що – шкідливе, як зберегти і зміцнити своє здоров’я і здоров’я інших людей, слугують такі завдання:

·        забезпечити дітям здоровий спосіб життя;

·        оберігати здоров’я дітей і привчати їх самих до цього;

·        розвивати в дошкільнят компетенцію у галузі фізичного “Я”

·        (власне тіло та його функціонування, живлення, загартування,

·        гігієна, здоров’я і хвороба, безпека).

Отже, головне завдання дорослих полягає в тому, щоб змінити на краще ставлення до власного здоров’я майбутніх громадян України, тим паче, що рівень захворюваності дітей нашої держави дедалі зростає. Щоб дитина могла піклуватися про своє здоров’я і здоров’я інших, слід виробити в неї свідоме ставлення до життя, усвідомлення пріоритету здоров’я.

Дуже важливо сформувати валеологічний світогляді мотивацію до здорового способу життя. У дошкільнят виробиться усвідомлене ставлення до власного здоров’я, коли діти засвоять елементарні знання про свій організм, оволодіють гігієнічними нормами поведінки, психологією спілкування, гігієною харчування. Ці знання та навички вони поповнюватимуть і вдосконалюватимуть протягом усього свого життя.

 

Усі обрані засоби мають водночас і розважати малого, збагачувати його знаннями та вміннями дбати про своє здоров’я. Головне – правильно дібрати інформацію для подання її дітям: щоб вона була наукова, доступна для сприймання дошкільнятами, зорієнтована на формування в них практичних навичок дбайливого ставлення до свого здоров’я, а також відповідала б вимогам Базового компонента.